И вот наступило долгожданное время. Мы собрались вместе, готовясь к нашему коллективному путешествию. Все были готовы попасть на другую планету, где можно увидеть разноцветных единорогов, разговаривающих попугаев и безумные танцевальные церемонии в церкви.
Наша группа наркоман-комиков оказалась в церкви буквально через миг. Альтарь превратился в настоящую сцену, где каждый из нас хулигански выкручивался в своих танцевальных выходках. Проходили песчаные боксы, водолазные шаги и другие уникальные танцевальные ходы, которые мы придумали.
Димедрол, маковая солома и другие таблетки плавно подхватывали грибной эффект и усиливали наши визуальные и музыкальные восприятия. Мы уставились на окружающий нас свет, который казался нереально красочным и сказочным. Такое ощущение, что мы находились в самой дерзкой волшебной сказке из детства.
Грибы медленно оседали в наших мозгах, и мы начали воспринимать окружающее мир как единое целое. Мы растворялись в просторах церкви, словно став одной из арт-инсталляций сумасшедшего художника. Руки и ноги двигались сами по себе, ощущение полета было таким реальным, что казалось, будто мы состояли из чистой энергии.
| И вот что я понял в результате этого эксперимента - | церковь, да даже любая другая святыня, может стать местом творчества, выражения своих внутренних эмоций. Мы нашли в ней свою сцену, где каждый мог стать королем или королевой этого ультразабавного психоделического балета. |
этакий оргазм визуального искусства, сливая свои движения в единую идею. И так, дорогие мои, заканчивается моя история о том, как я купила псилоцибиновые грибы и пошла в церковь танцевать на алтаре. Будьте бесстрашными, берите жизнь в свои руки и создавайте нестандартные и незабываемые моменты! Не бойтесь быть себе на уме и добавлять красок в свою повседневную жизнь. Хоть однажды в жизни ставьте себя на первое место и делайте то, что действительно вас волнует. Ура, друзья!
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.